- розлучати
- —————————————————————————————розлуча́тидієслово недоконаного видурідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
розлучати
Смотреть что такое "розлучати" в других словарях:
розлучати — а/ю, а/єш і рідко розлу/чувати, ую, уєш, недок., розлучи/ти, лучу/, лу/чиш, док., перех. 1) Примушувати кого небудь розійтися, відійти один від одного. 2) Роз єднувати, відділяти одне від одного кого небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.). 3) … Український тлумачний словник
відривати — I а/ю, а/єш, недок., відірва/ти, ірву/, і/рве/ш, док., перех. 1) Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо. || тільки док., перев. безос. Відрізати, знести осколком снаряда, машиною тощо… … Український тлумачний словник
розлучання — я, с., рідко. Дія за знач. розлучати і розлучатися … Український тлумачний словник
розлучити — див. розлучати … Український тлумачний словник
розлучувати — див. розлучати … Український тлумачний словник
розрізнювати — I юю, юєш, розрізня/ти, я/ю, я/єш, недок., розрізни/ти, ню/, ни/ш, док. Відокремлювати, відділяти одне від одного. || Розлучати кого небудь з кимсь. II див. розрізняти I … Український тлумачний словник
вилучати — I = вилучити (про свійських тварин виділяти зі стада), відокремлювати, відокремити, розлучати, розлучити II ▶ див. викреслювати, відбирати I, 1) … Словник синонімів української мови
